Люблю...коли в тиші приходиш..
Знайомий..теплий подих...
Затишно..ніжно..
І нікого навпроти..
Дивно..
Бог...Хто Ти?..
Які Твої Очі?..
Їх погляд знайомий
Пронизує серце
До болю...щоночі...
Прекрасні...невтомні...
Невже вони зорі?...
Вирують красою..
Як хвилі у морі...
Неначе легкий блюз..
Слухати люблю...
Твої слова...
Спокійно...тихо..
Як ранішня роса...
То раптом яскравим вихром....
Чи мягким снігом...
Застеляє ніжно..
Їх краса...
А Руки...які Твої Руки?..
Чому пригортають почуття мої грубі?...
Можливо, вони...звуки....
Пісні..
Ніби шелест листя...
Осіннього лісу....
Як небо пригортає гори...
Так Ти мене тримаєш у Своїх Долонях...
Дотиком неповторним...завжди зі мною поряд...
Кожного ранку..
З любовю..всю Землю..
Ніби вкриваєш небесним сонетом....
Без втоми...Щоденний..
ТИ.....чому даруєш нам небо?..
Знаєш, іноді я зовсім непевний...
Що Ти...Неосяжний...Безмежний....
В наших грубих серцях..
Маєш настільки...велику потребу..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рыжий конь - Николай Зимин Наша судьба очень похожа на полосатую зебру...Это нелегко осознать,когда мы молоды и горячи ,но с этим мы смиряемся,и все доверяем Господу.Он нас не забывает...
Но душа моя в ответ
Злится.
До того ей дела нет.
Снится,
Что хотит она достичь
Рая,
А за нею черных туч
Стая.
Заблуждений и страстей
Реки.
Тех,прожитых нами дней,
Вехи.
И куда же ты? Куда?
Где там...
Неземным ослеплена
Светом ,
Все быстрее в синь и даль
Мчится
Её светло - рыжий конь -
Птица.
